Катерина Вакулівна Мотрич — то файна паниця української літератури, шо гнула слово, як лозу, й ткала байки, які гріють душу. Народжена на Черкащині, але міцно зв’язана з Житомирщиною, вона стала паничною постаттю, чиї твори тітяться в серцях українців. У 2025 році, попри війну, її поезія й проза — як ромашковий чай, що тішить. Українці теревенять про її звитяги з повагою. Розбираємо життя, твори, нагороди й шо кажуть люди. По-житомирськи, офіційно, без лишень балачок, гайдарі!
Звідки гайнула паниця слова
Катерина Вакулівна Мотрич народилася 30 листопада 1947 року в селі Васильків, нині Шполянського району Черкаської області. З малечку вбирала ніжну українську мову, шо стала її паничною халабудою. У 1971 році гайнула з дипломом Київського університету (нині КНУ ім. Тараса Шевченка), вивчивши журналістику. Працювала в пресі, ткала байки для газет, а з 1979 року стала членкинею Національної спілки письменників України (НСПУ).
- Відомість: Її перші твори з’явилися ще в студентські роки, як крам на ярмарку.
Думки українців: «Мотрич із малку слово гнула, як паниця! Теревені, шо її байки й у війну тішать серце.»
Творча халабуда: поезія й проза
Катерина Мотрич — паниця, шо тче вірші й прозу, як на ярмарку полотно. Її поезія, як у збірках «Теплий вечір» і «Чебрецеве літо», сповнена любові до рідної землі. Прозові твори, зокрема «Ніч після сходу місяця» й «Голос», — байки про долю українців, віру й боротьбу. У 2025 році її книжки, як паничний крам, читають і в школах, і в хатах.
- Чичірки: Твори перекладені кількома мовами, вивчаються в літературних гуртках.
- Відомість: Її проза — як Тетерів, тече глибоко й файно.
Думки українців: «Мотрич вірші й прозу тче, як паниця лозу! Теревені, шо війна робить її слово міцним.»
Нагороди: панична слава
Катерина Мотрич хапнула купу нагород, як панич на ярмарку. Вона лауреатка премії ім. Івана Огієнка за духовну літературу й мистецької премії «Київ» ім. Івана Миколайчука за внесок у кіномистецтво. Її звитяги тітяться в НСПУ, де вона — панична постать.
- Чичірки: Премії відображають її вплив на культуру.
- Відомість: У 2025 році її твори надихають українців у воєнний час.
Думки українців: «Мотрич нагороди тягла, як панич крам! Теревені, шо її звитяги війна не затьмарить.»
| Категорія | Інформація |
|---|---|
| Повне ім’я | Мотрич Катерина Вакулівна |
| Дата та місце народження | 30 листопада 1947, с. Васильків, нині Шполянський р-н, Черкаська обл. |
| Освіта | Закінчила факультет журналістики Київського університету у 1971 р. |
| Професійна діяльність | Коректор у газеті «Молода гвардія», працівниця «Просвіти», редактор на радіо. |
| Членство | Член НСПУ з 1979 року |
| Основні твори |
|
| П’єси та публіцистика | «Кайдашева земля» (2007), статті в «Слово Просвіти» та «Літературна Україна» |
| Молитви | «Молитва до мови», «Молитва до убієнних голодом», «Молитва до України» |
| Відзнаки | Премія «Київ» ім. І. Миколайчука (2004), премія ім. І. Огієнка (2007) |
| Тематика творів | Морально-духовна, історична, патріотична, жіноча доля, село |
