На Житомирщині розпочалося «тихе полювання»! Після весняних дощів ліси нашого краю зарясніли грибами. На базарах уже тудой гомонять грибники, що торгують лисичками, підберезниками, білими, а подекуди й маслятами.
Ось лишень учора Ірина Трохименко з Народицької громади, гуляючи лісом біля села Клочків, натрапила на справжню похова́йку. За кілька годин «тихого полювання» вона назбирала свої перші в цьому році трофеї: підберезники, білі, червоноголовці та лисички.
— Удалося набрати ціле відро різного добра, — поділилася Ірина. — Рідні люблять, коли я варю грибну юшку чи роблю паштет, а дещо заморожую на зиму. Тепер зима нам не страшна, бо маємо улюблені грибочки, — підсумувала жінка.
Тож, житомиряни, берис хапайте кошики й гайда до лісу! Грибний сезон у розпалі, і Житомирщина кличе на полювання за смачними трофеями.
Грибні місця Житомирщини: де шукати лісові скарби
Житомирщина – то край, де ліс сам кличе на тихе полювання. Грибів тута – хоч греблю гати, лиш треба знати, куди пхатися, щоб кошик повен принести. Місцеві, як кажуть, “грибні місця не видають, бо то як золота жила”. Але ми трошки рознюхаємо, де на Житомирщині можна назбирати опеньків, маслюків чи білих грибів, та ще й з місцевою говіркою, щоб усе по-нашому, по-житомирськи звучало.
Чому Житомирщина – грибний рай?
Наші ліси – то не просто дерева, то ціла скарбниця. Поліські хащі, соснові бори, мішані ліси коло річок – усе те створює файні умови для грибів. Як кажуть у нас: “Де мох густий, там гриб ростий”. А ще волога осінь, що на Житомирщині не рідкість, робить сезон грибів особливо щедрим. Опеньки, вішанки, сироїжки, підберезовики, а як пощастить – то й білий гриб у кошик вскочить.
Куди їхати за грибами?
1. Барашівка – грибна столиця
Барашівка, що недалечко Житомира, – то місце, про яке грибники кажуть: “Тута гриби самі в руки лізуть”. Соснові ліси, що тягнуться до горизонту, ховають маслюків, підосичників і сироїжок. Місцеві балакають: “У Барашівці без гриба не вернешся, хіба що сліпий”. Тільки обережно, бо грибників тута, як мурашок.
2. Корчак і Чорний ліс
Коло Корчака, де Чорний ліс розкинувся, гриби ростуть, як на базарі. Опеньки люблять тута старі пеньки, а підберезники ховаються під листям. Як кажуть у тих краях: “У Чорному лісі гриби – як діти, лиш доглянь, то й назбираєш”. Тільки не заблукайте, бо ліс густий, а стежки – хитрі.
3. Соболівка – для тих, хто шукає білий гриб
Соболівка – то місце, де, як повезе, можна знайти короля грибів – білий. Місцеві дядьки кажуть: “Білий гриб – то пан, сам тебе вибере, а не ти його”. Ліси тута мішані, з болітцями, що додають шансів на файну здобич. А ще в Соболівці гриби люблять рости коло старих дубів – шукайте там.
4. Левків – для любителів опеньків
У Левкові, як кажуть, “гриби ростуть, як бур’ян”. Опеньки тута цілими сімейками гудуть на пеньках. Але місцеві жартують: “У Левкові гриби збирають так, шо аж свині позаздрять”. Тож беріть міцний кошик і готуйтеся до врожаю.
5. Дениші та Висока Піч
Ліси коло Денишів і Високої Печі – то ще одні грибні точки. Тута можна натрапити на маслюки, що люблять соснові галявини, і на рижики, що ховаються в траві. Як кажуть у тих селах: “Гриб у лісі – як гість, прийде, як його поклич”. Тож ходіть тихенько, щоб не сполохати.
Поради від місцевих грибників
- Коли йти? Найкраще – після дощику, як ліс пару днів прогріється. Житомирські грибники кажуть: “Гриб любить, як земля мокра, а сонце гріє”.
- Що брати? Кошик, ножик, щоб гриби зрізати, і файну компанію, бо в лісі самому сумно. А ще – компас чи телефон із картою, бо ліси наші – то лабіринт.
- Як шукати? Шукайте гриби коло моху, старих пеньків чи під великими деревами. Як кажуть у нас: “Де дуби гудуть, там гриби ждуть”.
- Безпека. Не беріть усяке, що не знаєте. Місцеві попереджають: “Гриб файний, але розум майний”.
Житомирські діалекти в грибній справі
На Житомирщині грибна справа – то ціла культура, і говірка тута додає колориту. Ось кілька слів, що почуєте в лісі:
- Грибочок – так ласкаво звуть усі гриби, особливо маслюки.
- Пхатися в ліс – іти на грибне полювання.
- Кошик гуде – коли гриби аж через край лізуть.
- Сліпий вернувся – так кажуть про того, хто без грибів із лісу вийшов.
А ще в нас люблять приказки: “Гриб не кінь, не втече, але сховатися вміє”. Чи отаке: “Хто рано в ліс, той з грибами bis” (bis – то по-нашому “ще й як”).
Гриби на Житньому ринку
Як не хочете в ліс, то на Житньому ринку в Житомирі гриби самі до вас прийдуть. Тута продають усе – від опеньків до білих грибів. Місцеві баби кажуть: “На ринку грибів – як у лісі, лиш ніжки не гудять”. Але ціни кусаються, тож краще самому в ліс пхатися.
Висновок
Житомирщина – то грибний рай, де кожна стежка може привести до повного кошика. Барашівка, Корчак, Соболівка, Левків чи Дениші – обирайте місце до душі й гайда в ліс. Як кажуть у нас: “Гриб у лісі – то як скарб, лиш треба знати, де копати”. Тож беріть кошик, слухайте місцеві байки та насолоджуйтеся тишею лісу. І не забудьте: “Хто гриби любить, той ліс голубить”.
